Перспективи впровадження принципів розумної спеціалізації Європейського Союзу в українську практику державного регулювання інноваційного розвитку

Abstract

В статті акцентовано увагу на тому, що в умовах формування інноваційної моделі економіки України, особливого значення набувають новітні механізми державного регулювання інноваційних процесів. Інноваційна діяльність у сучасних умовах забезпечує високий рівень конкурентноздатності та виступає основою динамічного розвитку економічної системи. Саме тому у ряді розвинутих країн особливу увагу приділяють питанням формування інноваційних систем, що підтримуються державою та дозволяють забезпечити підвищення інтенсивності розвитку їх економік за рахунок використання ефективних способів отримання, передачі та використання в господарській діяльності нових знань і технологій. Актуальність дослідження посилюється розумінням того, що великого значення набуває опрацювання таких механізмів управління інноваційними процесами, які здатні забезпечити спроможність інститутів суспільства реалізувати інноваційні пріоритети розвитку. Мета дослідження – розглянути можливості та доцільність застосування концепції розумної спеціалізації в країнах, що не входять до ЄС, зокрема в Україні. Це передбачає розгляд питань, щодо можливості її ефективного застосування на регіональному рівні, аналізу самодостатності місцевих рішень і ресурсів, а також обґрунтування необхідності створення вищої регулюючої інстанції. Практичне значення дослідження полягає в тому, що в статті розглянуто як проблеми, так і перспективи впровадження принципів розумної спеціалізації в українську практику державного регулювання інноваційного розвитку. Зазначено, які рівні державного управління повинні бути залучені в процес розробки стратегій розумної спеціалізації та які аспекти повинні стати предметом особливої уваги при впровадженні підходу за межами ЄС. Підсумки дослідження свідчать, що з позицій розумної спеціалізації регіональні інноваційні стратегії в Україні виглядають радше декларативними, ніж інструментальними. В більшості з них не передбачені механізми актуалізації пріоритетів і заходів підтримки. Лише в поодиноких документах зазначається, хто повинен здійснювати аналіз фактичного рівня розвитку інноваційної діяльності та коригувати її пріоритети. Показники ефективності в основному орієнтовані на моніторинг стану сектора досліджень і розробок. Встановлено, що інноваційні пріоритети, сформульовані без урахування принципів розумної спеціалізації, як правило просто передбачають поєднання традиційної економічної спеціалізації та нових галузей науки й технологій, без урахування структурних змін в економіці прилеглих регіонів та країни в цілому. Запропоновано використовувати в українській практиці державного регулювання інноваційного розвитку основні положення розумної спеціалізації, що являють собою набір правил по вибору пріоритетів в рамках стратегії інноваційного розвитку. Ці правила зібрані в єдиному методичному документі ЄС – «Керівництві по розробці дослідницьких та інноваційних стратегій розумної спеціалізації»