Бій під Мотовилівкою: шлях від поразки до катастрофи

Abstract

Історія української національно-визвольної боротьби 1917-1921 рр. характеризується великою кількістю різноманітних подій, перемог, поразок, хитрощів і зрад… У цьому вихорі битва під Мотовилівкою, що відбулася 18 листопада 1918 року, багатьма дослідниками оцінюється по-різному. На перебіг битви і поразку військових підрозділів Української Держави вплинуло багато непрямих і прямих чинників. Між іншим, серед найважливіших є окремі події, викликані особистими факторами, які зрештою призвели до зіткнення полку Січових Стрільців, розташованого і Білій Церкві, та підрозділу Сердюцької дивізії і російської офіцерської дружини. Ініціатором повстання проти гетьмана П. Скоропадського стала Директорія Української Народної Республіки (В. Винниченко, С. Петлюра, О. Андрієвський, А. Макаренко, Є. Петрушевич) за підтримки різних партій і політичних рухів. Роздуми про наслідки битви під Мотовилівкою дають підстави стверджувати, що вперше в новітній історії України українці воювали проти українців (брат проти брата). Перемогу здобули Січові Стрільці як підрозділ з військовим досвідом Першої світової війни і відповідною моральною підготовкою, заснованою на переконанні в праведності ідеї, за яку вони боролися. Водночас через непослідовність політичних рішень політична та військова ситуація Української Народної Республіки погіршилася. Різні сили, як внутрішні, так і зовнішні, виступали проти незалежності України. На цьому тлі битва під Мотовилівкою мала негативні тактичні, операційні та стратегічні наслідки, які, крім того, перешкодили національно-визвольним зусиллям. Загалом поразка в результаті бою торкнулася всіх сторін конфлікту , а потім перетворилася на трагедію безперервних лих, що призвела до катастрофи втрати Україною незалежності на користь більшовицької Росії. Окремі політичні та особисті долі головних активістів Української Народної Республіки також були трагічними.