Лінгвальний образ серця як виразника психоемоційного стану людини в художньому тексті (на матеріалі творів М. Коцюбинського)

Abstract

У сучасній лінгвістиці актуальними є дослідження, які презентують антропоцентричний підхід до інтерпретації мовних феноменів, із-поміж яких чисельними є праці, де описано мовні засоби оприявнення духовного світу людини. У цій статті розглянуто специфіку використання соматизму серце як мовного засобу відображення психоемоційного стану людини у художньому дискурсі М. Коцюбинського. З’ясовано, що письменник активно вдавався до образу серця як вмістилища людських почуттів, настроїв, переживань. Лексема серце слугує для розкриття психічного стану героїв творів, опису їхніх емоцій, викликаних різними чинниками. Емоційний світ героїв М. Коцюбинського постає через описи відчуттів у серці: болю, легкості, важкості, холоду, тепла. У творах письменника виявлено розгалужені дієслівні ряди на позначення особливостей серцебиття, зумовлених певним емоційним станом: калатати, колотити, тріпатись, битись; на позначення руху, фізичної дії: шарпати, хапати, ухопити, вхопити, шарпати, обвиватись, відійти тощо, за допомогою яких описано проникнення емоцій в серце людини. М. Коцюбинський змальовує емоційний стан людини через персоніфікований образ серця. У складі словосполучень із соматизмом серце письменник передає різноманітні характеристики психоемоційного стану: силу емоцій, їхню динаміку, наростання, спад, тривале перебування в певному емоційному стані. У статті акцентовано на використанні епітетів та порівнянь, які увиразнюють виражальний потенціал образу серця та деталізують описи відчуттів та проявів емоцій. Для ідіостилю М. Коцюбинського характерно активне вживання фразеологізмів із лексемою серце.