ИРОНИЧЕСКИЙ АССЕРТИВ КАК ТИП РЕЧЕВОГО АКТА

Abstract

Стаття є спробою виявити та описати умови успішності іронічних асертивних мовленнєвих актів. Особливості взаємодії іронічного наміру мовця з компонентами іллокутивної сили мовленнєвих актів досліджуються у ситуації безпосереднього діалогічного спілкування між комунікантами. Розглядаються процеси створення та інтерпретації комунікативного значення іронічних висловлень, дається описання прагматичних властивостей деяких типів іронічних стверджень. Проведено актомовленнєвий аналіз висловлень, що лежать в основі актів іронічного ствердження. З’ясовано, що реалізації іронічних асертивних мовленнєвих актів сприяє недотримання мовцем умов щирості, яке супроводжується порушенням попередніх умов асертивного мовленнєвого акту, з іллокутивною силою якого вступає у взаємодію іронічний намір. Бажання автора іронії передати інформацію щодо власної нещирості при ствердженні розглядається в якості необхідного компонента умов щирості, спільного для всіх іронічних асертивних мовленнєвих актів. Іронія є прагматичним явищем – навмисною передачею мовцем нещирості щодо прямого значення речення, яке лежить в основі здійснюваного ним іронічного мовленнєвого акту.