Аграрний радикалізм у Болгарії кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Abstract

У статті розглянуто особливості аграрного радикалізму у Болгарії кінця ХІХ – початку ХХ ст. у контексті ідеології аграризму. Проаналізовано основні положення концепції аграризму, яка отримала назву «станова теорія», відображені у працях Олександра Стамболійського. Зазначається, що згідно з теорією О. Стамболійського, із встановленням буржуазної демократії політичні партії віджили свою роль і будуть замінені професійними організаціями, які представляють окремі соціальні «стани» («класи») – селян, робітників, ремісників, торговців і так далі, серед яких селяни мають відігравати провідну роль, так як вони мають фізичну і моральну перевагу над іншими. Зроблено висновок, що болгарський аграризм був представлений однією з найстаріших та найвпливовіших політичних партій аграристської орієнтації у Центрально-Східній та Південно-Східній Європі – Болгарським Землеробським Народним Союзом (БЗНС). Він набув найрадикальнішого забарвлення серед країн регіону. БЗНС увійшов в історію як єдина аграрна партія в Європі, яка коли-небудь приходила до влади з урядом більшості, а не просто як частина коаліції. Парадоксальність болгарського варіанту аграризму полягає в тому, що БЗНС, поступився владою, відкривши шлях авторитарним режимам (1923 р.).