ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА ЯК НЕОБХІДНА УМОВА ЙОГО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТ

Abstract

Ця стаття присвячена питанням комунікативної компетентності у соціальних працівників як необхідної умови у їхній професійній діяльності. Ефективний розвиток комунікативної компетентності бачиться у вдосконаленні всіх видів мовної діяльності – говорінні, слуханні, письмі та читанні. Формування комунікативних умінь і навичок досягається за рахунок використання різних методів групової діяльності та аналізу проблемних ситуацій, націлених на вироблення певної мовної поведінки залежно від емоційно-психологічного стану клієнтів, його соціального статусу, віку та інших ознак. Важливу роль відіграють дискусійні та ігрові методи, тренінгові форми роботи та спеціально створені кейси, що дозволяють наблизитися до реальних умов професійної комунікації та виробити стратегію мовної поведінки, використання вербальних та невербальних засобів спілкування, що визначаються типом комунікативної ситуації.