Теоретико-методологічні засади підготовки учителів природознавства на концепціях еволюції наукової картини світу

Abstract

Вивчення циклу природничих дисциплін забезпечує випускнику університету знання фундаментальних законів природи, неорганічної і органічної матерії, біосфери, ноосфери, розвитку людини; уміння оцінювати проблеми взаємозв’язку індивіда, людського суспільства і природи; володіти навиками формування загальних уявлень про матеріальну першооснову Всесвіту. Звичайно, що забезпечити такі компетенції, будь-яка, окремо взята природнича наука не в змозі. Шлях до вирішення цієї проблеми лежить через їх інтеграцію, тобто через оволодіння масивом сучасних природничо-наукових знань як цілісною системою і набуття відповідних професійних компетенцій на основі фундаментальної освіти. В основу процесу підготовки підготовки інтегрованого вчителя природознавчих навчальних дисциплін (фізики, хімії, біології, географії, астрономії тощо) мають бути закладені уявлення про сучасну наукову картину світу (НКС) як систему, що становить вищу форму теоретичного узагальнення і систематизації різних форм соціального досвіду. Саме така система, яка на даному історичному етапі відображає цілісність взаємозв’язків і взаємовідношень відомих підсистем (загальнонаукових картин світу) і елементів (конкретно-наукових картин світу) живої і неживої природи має визначати перелік компетентностей і результатів навчання, необхідних для якісного здійснення та перспективного розвитку і удосконалення практичної діяльності майбутніх учителів освітньої галузі «Природознавство». Означена вище проблематика покладена в основу монографії та включає ряд важливих для розв’язування питань, а саме: застосування системного (синергетичного) підходу до дослідження системи фахової підготовки вчителя природничих наук, використання методу моделювання у природознавстві на основі системного аналізу, формування моделі ІНКС як матриці КНКС і ЗНКС, що відбувається на тлі синергетичного світобачення тощо. Запропонований у монографії підхід до модернізації природничо-наукової освіти є цілком виправданим в сучасних реаліях, його використання пов'язане з активним проявом тенденції до інтеграції наукових знань на сучасному етапі та є одним із найбільш продуктивних та перспективних напрямів. Саме інтеграція розглядається як умова узагальнення наукових знань, підвищення їхньої комплексності та системності.