РЕАЛІЗАЦІЯ ІДЕЙ ТЕКСТОЦЕНТРИЗМУ У ПРАКТИЧНІЙ РОБОТІ ЗІ СТУДЕНТАМИ

Abstract

Статтю присвячено з’ясуванню ідей текстоцентричного підходу у практичній роботі зі студентами, дії механізмів співвіднесеності у структурі художнього твору. Дослідження здійснено на широкому літера- турно-художньому матеріалі з урахуванням рівневої структури мови, зокрема фонетичного, морфемного, лексичного, морфологічного, синтаксичного рівнів та їх впливу на змістово-композиційну структуру тексту. У роботі було застосовано методику науково-теоретичного аналізу, в основу якої покладено механізми спів- віднесеності, що дозволило виявити ряд диференційних ознак у розкритті глибинного змісту та інтерпретації художнього тексту. Співвіднесеність змісту та форми літературно-художніх творів, лексична прозорість чи завуальованість їхнього вербального тла дозволяє виокремити твори класичного та некласичного характеру (частіше всього модерністського, постмодерністського чи абсурдистського). Словесна тканина перших від- крита широкому колу читачів, оскільки вони є органічним поєднанням змісту та форми. Мовні одиниці в них є відображенням людського життя, почуттів особистості, вони є реалізацією естетичної концепції «зобра- ження життя у формах життя». Створюючи образ на базі інформації, що отримується по сенсорних та моторних каналах, митець будує власну модель бачення світу в цілому та в окремих його явищах. При цьому в рамках старого значення через образне уподібнення здійснюється інтерпретація нового змісту, тому однією з найважливіших передумов семантичного варіювання слів у творах класичного характеру є комбінаторний характер лексичних значень. Основною ознакою таких творів є підпорядкованість законам графічної, фоне- тичної, морфемно-словотвірної, лексико-фразеологічної нормативності та граматичної відповідності певній концептуально-мовній системі. Літературно-художні твори некласичного характеру, як правило, є порушен- ням єдності змісту та форми, частіше всього відображенням естетики «чистого мистецтва», тобто «мис- тецтва, відірваного від життя». Як найбільш суб’єктивно марковані, вони можуть мати незвичну форму, а їх зміст і, відповідно, тематика бувають затемненими, завуальованими для читача. Саме останні потребують нових підходів до їх аналізу та інтерпретації.