Натуральні долинно-річкові ландшафти Середнього Побужжя

Abstract

У статті досліджено натуральні долинно-річкові ландшафти Середнього Побужжя як передумову проведення природоохоронних заходів, уникнення подальшої антропогенізації натуральної природи та оптимізацію долинно-річкових ландшафтних комплексів. Виявлено, що у структурі долин малих річок ландшафти натурального походження зосереджені у межах руслового, заплавного та схилового типів місцевостей. У межах річищ найбільше натуральних урочищ збереглося на ділянках між верхніми та нижніми б’єфами ставків і водосховищ. Є закономірною зміна двох типів аквальних ділянок – перекатів і плес. Виділено типи натуральних урочищ у структурі перекатів − центральне річище, мілководні рукави, острови та плес − центральне глибоководдя та прибережні відмілини. Специфічний режим і високий рівень залягання ґрунтових вод зумовлюють функціонування натуральних ландшафтних комплексів у заплавах. У структурі низької заплави обґрунтовано наявність трьох типів натуральних урочищ − вологих лук, надмірно зволожених лук і заболочених зволожених лук. Встановлено, що натуральні ландшафти збереглися на крутих і відносно стрімких схилах, які не були порушені кар’єрними розробками. За літологічними особливостями у долинах малих річок Середнього Побужжя найчастіше зустрічаються два варіанти схилових місцевостей: суглинистий та кристалічно-суглинистий. У їх структурі виокремлено три типи урочищ − крутих (70–80°) гранітних схилів, сухих лук, грабово- дубових лісів. З’ясовано, що натуральні долинно-річкові ландшафти Середнього Побужжя в умовах повсюдного, всебічного антропогенного навантаження потребують раціонального використання та охорони. Серед низки існуючих напрямів їх збереження найдієвішим є заповідання, що включає створення нових природоохоронних об’єктів, які мають натуральне походження, розширення площі існуючих заповідних територій за рахунок буферних зон, які не зазнали антропогенного впливу та створення єдиної системи природоохоронних територій за рахунок розбудови екологічної мережі. Розкрито можливості охорони натуральних схилових місцевостей долини річки Синиці, між селами Синицівка, Кам’яний Брід та Шамраївка Ульянівського району Кіровоградської області за рахунок ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Кам’яногірський».