Розвиток громадсько-педагогічного руху як об’єктивний чинник виникнення дитячого руху (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)

Abstract

У статті схарактеризовано розвиток громадсько-педагогічного руху кінця ХІХ – початку ХХ ст. як важливого об’єктивного чинника виникнення дитячого руху – нового засобу цільового соціального виховання підростаючого покоління, різнопланового соціально-педагогічного явища, основними ознаками якого є самодіяльність, певною мірою самоорганізованість і громадськість. Важливим методологічним підходом до пізнання дитячого руху як соціально-педагогічного явища стало наукове осмислення чинників його виникнення. Важливим об’єктивним чинником виникнення дитячого руху розглядаємо суспільно-педагогічний рух кінця ХІХ – початку ХХ ст., який ґрунтується на ідеях педагогів-реформаторів, що стали теоретико-практичною основою, стимулом цілеспрямованої організації дитячої активності та зародження педагогіки дитячого руху. Провідною ідеєю всіх концепцій виховання і навчання досліджуваного періоду стала гуманістична ідея самоцінності особистості дитини.