Розвиток української педагогічної думки другої половини XVII-XVIII століття крізь призму вітчизняних досліджень

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. – Державний заклад „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”, Луганськ, 2013. У роботі подано цілісний ретроспективний аналіз праць просвітників та вітчизняних досліджень їхнього спадку, досліджено розвиток української педагогічної думки у другій половині XVII – XVIII ст.; здійснено періодизацію розвитку української педагогічної думки, що включає три етапи: І етап – друга половина XVII ст.; ІІ етап – перша половина XVIII ст.; ІІІ етап – друга половина XVIII ст.; обґрунтовано логіко-структурну модель дослідження. Визначено тенденції культурно-освітніх процесів як складової педагогічної думки в Україні другої половини XVІІ ст.; схарактеризовано погляди науковців на особливості боротьби українських мислителів за православну педагогічну думку у другій половині ХVII ст. Розкрито натуралістичну парадигму української педагогічної думки в першій половині XVIII ст.; висвітлено основні ідеї натурфілософії; узагальнено погляди науковців на їдеї українських просвітників другої половини XVIII ст. на людину як вінець Божого творіння і виявлено, що вагомий вплив на них справляла культура бароко.