ОСОБЛИВОСТІ ЗОБРАЖЕННЯ КОМУНІКАТИВНОГО РОЗРИВУ МІЖ ІНТЕЛІГЕНЦІЄЮ І НАРОДОМ В ПОВІСТІ Б. ГРІНЧЕНКА «СОНЯЧНИЙ ПРОМІНЬ»

Abstract

У статті зроблено спробу дослідження суспільно-політичних поглядів Бориса Грінченка на проблему подолання комунікативного розриву між селянством та інтелігенцією та проаналізувати специфіку художнього втілення письменником окресленої проблематики в повісті «Сонячний промінь». Аналіз ряду дотичних до визначеної теми дослідження критичних джерел, публіцистики та художнього доробку письменника дає підстави стверджувати, що проблема комунікативно розриву у сучасному українському суспільстві не втратила своєї гострої актуальності і в національному, і в соціальному контексті. Борис Грінченко, завдяки пасіонарній націєтворчій світоглядній настанові зайняв особливу нішу в українській літературі останніх десятиліть ХІХ століття, витворивши і на практиці втіливши свою дидактичну концепцію активного перетворення некультурних, неосвічених селян в національно свідомих представників українського народу. Аналіз змісто-формальних чинників повісті «Сонячний промінь» засвідчує, що попри виразний дидактизмі деяку декларативність створених автором персонажів, завдяки його літературному таланту і глибокій обізнаності на обсервованому матеріалі зумів створити художньо переконливі образи головних героїв й українського суспільства в цілому.