Концепція образу Івана Гонти в українській літературі

Abstract

Історична правда про гайдамацьке повстання формувалась довго і важко. Більше ніж два століття зарубіжні дослідники брались за тему Коліївщини. Однак клубок цей і досі не вдається розплутати. Із сумнівних мемуарів псевдо очевидців в енциклопедичні словники перекочували неупереджені помилкові твердження, перекручені факти. Поляки прагнули оправдати нечувані побиття шляхти, польські історики тих часів намагались показати українських селян, що стали за свою волю і національну гідність, як «кровожадних гайдамаків», грабіжників, злодіїв. Євреї воліли приховати справжні причини погромів. Подібна позиція була характерною і для російських «дожовтневих» істориків. Вони вважали, що їм належить «слава» переможців над гайдамаками, адже повстанців розгромили донські козаки і карабінери під керівництвом полковника Гур᾽єва. Зовсім інакше прийняла Коліївщину українська народна традиція. Найбільш вдало суть Коліївщини охарактеризував П. Мірчук. «В українських народних піснях, у розповідях українських сучасників і тих, хто ті розповіді зберігав для майбутніх поколінь, – зазначав П. Мірчук, – Коліївщина являється величним зривом українського народу в обороні своєї волі і правди, проти польських найманців, за привернення Гетьманщини як суверенної української держави, зривом захоплюючого героїзму його сучасників та їхньої безмежної відданості ідеям, за які вони свої голови клали. В українській народній традиції немає й тіні сумнівів у правоті й чистоті ідей коліївського повстання, ідеї національної волі й соціальної справедливості»