Ідилічний простір рустикального дискурсу в прозі Івана Семеновича Нечуя-Левицького

Abstract

Стаття присвячена дослідженню особливостей побутування рустикального дискурсу в творчості Івана Семеновича Нечуя-Левицького в контексті розвитку селянської тематики і проблематики в українській літературі другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Специфічні риси становлення та трансформації авторського підходу до творення рустикального дискурсу аналізуються на основі художніх та публіцистичних текстів письменника, в яких особливо виразно артикульована заявлена проблема. Художні тексти І. С. Нечуя-Левицького засвідчують прагнення письменника до пошуку ідилічного українського світу, який замальовується ним як «ідилічна» селянська минувшина, у зображенні якої головними елементами у плані змістовом у та формальному є тяглість традиції, етнографізм, фольклорна поетика, ідеї утопічного соціалізму, індивідуалізму та анархізму, як способу самоорганізації українського громадського життя.