САМОВИХОВАННЯ ТА САМОРЕГУЛЯЦІЯ У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТА

Abstract

У статті на основі теоретичного обґрунтування наукової проблеми, вивчення сучасної практики розкрито важливість процесів самовиховання та саморегуляції у контексті розвитку особистості студента. Схарактеризовано поняттєво-категоріальний апарат та розкрито суть та структуру процесу самовиховання. Встановлено, що процеси самовиховання і саморегуляції являють собою свідому практичну діяльність, спрямовану на більш повну реалізацію людиною себе як особистості. Самовиховання – це формування людиною своєї особистості відповідно до свідомо поставленої мети. З точки зору психології, самовиховання – це усвідомлювана діяльність людини, яка спрямована на удосконалення самої себе, на вироблення позитивних рис, якостей, звичок і подолання негативних. З’ясовано, що сучасне розуміння педагогічного феномену самовиховання ґрунтується на засадах свідомої життєтворчості особистості, її здатності до самоактуалізації, самоорганізації й саморегуляції власного розвитку. При цьому самовиховання розглядається не тільки як система спеціальних методів і прийомів самовдосконалення, а і як організація способу життя студента з метою досягнення високого рівня особистісного й професійного розвитку.