СПЕЦИФІКА ФРАНЦУЗЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ТА ПРИНЦИПИ ЇЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

Abstract

У статті з’ясовано, що основною формою здійснення політичної активності є політичний текст, який вважається результатом або складовою частиною політичної комунікації. Досліджено, що політична комунікація знаходить своє втілення в дискурсі політичних суб’єктів. Політичні суб’єкти створюють свій політичний дискурс, який містить у собі певні цілі, об’єкти, специфічні мовні засоби, а також комунікативно-мовні зразки. Продуктом політичного дискурсу вважають політичний текст. З’ясовано специфіку політичної промови, водночас більш детально розглянуто питання типології політичних текстів, у тому числі виокремилися різновиди «президентської промови». Проаналізовано на лінгвістичному рівні, використання у сучасному політичному процесі різноманітніх форм впливу, які набувають останнім часом специфічних характеристик. Наразі поміж інших форм впливу стрімко поширюється та широко використовується саме маніпулювання, яке стає дедалі досконалішими та характеризується високою ефективністю.