РЕЦЕПЦІЯ ОБРАЗУ ПРИРОДИ В ПОЕТИЧНОМУ ДОРОБКУ АНАТОЛІЯ МОЙСІЄНКА (НА МАТЕРІАЛІ ЗБІРКИ «МЕНЕ ЛЮБОВ’Ю ЗАСВІТИЛИ СКРИПКИ»)

Abstract

У статті досліджено особливості поетики пейзажної лірики в творчості сучасного поета Анатолія Мойсієнка. Проаналізовано ряд наукових розвідок вітчизняних учених-лінгвістів з дослідження індивідуального стилю талановитого митця. Зауважено, що А. Мойсiєнко належить до тiєї категорiї лiтераторiв, якi не обмежуються одним видом чи жанром творчості: відзначено багатогранність й тематичну різнобічність авторських віршів, інтимна лірика якого представлена в переліку творів для вивчення учнями в середніх класах («Програма для загальноосвітніх навчальних закладiв. Українська література. 5–9 класи», 2013 р.). Наголошено на тісному поєднанні традиційних рис та новаторських ідей в поетичному доробку поета, що підкреслюють не лише романтичну направленість, а й демонструють змістове наповнення творів. Деталізовано увагу на класичному підході митця до змалювання пейзажної лірики: яскравій образності й метафоричності. Відзначено, що в авторських поезіях також засвідчено значну кількість новаторських ідей: змінено форму вірша, значно поглиблено змістове навантаження поезій, з’явилися новітні засоби вираження, продемонстровано особистісне ставлення до художніх образів, змальованих у творах. Наслідком дослідження вищеназваних явищ є зроблені висновки: наголошено на оновленому підході автора до змалювання пейзажних образів: постійна персоніфікація дозволяє глибше дослідити мету зображення пейзажу; одночасне поєднання простих слів та авторських неологізмів демонструє надзвичайно багатий словниковий запас авторського художнього мовлення; образи природи спрямовані не на передачу безпосередньо почуттів, а для зображення того, що бачить сам поет; невимушене ставлення до природи презентує іншу сторону значимості авторської поезії – філософізм, що значно поглиблює зміст кожного віршованого твору. Поезія А. Мойсієнка наближає читача до переосмислення значення природи в житті людини. Через невимушені описи природи поет надає можливість сприймати по-новому не лише саму природу, а й людське буття. Філософські роздуми, як допоміжний елемент, свідчать про поступовий перехід поета-мрійника до реалістичних тенденцій, що ще більше вказує на актуальність та значимість поетичних творів митця.