Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://dspace.udpu.edu.ua/handle/123456789/13595
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorКузнець, Тетяна Володимирівна-
dc.date.accessioned2021-04-09T05:24:14Z-
dc.date.available2021-04-09T05:24:14Z-
dc.date.issued2021-
dc.identifier.citationКузнець Т. В. Становище селянства Київської губернії у пореформених аграрних відносинах в кінці ХІХ ст. за публікаціями київських газет про Уманський повіт. Етнічна історія народів Європи : збірник наукових праць. 2021. Вип. 63. С. 89–98.uk_UA
dc.identifier.issn2518-1270-
dc.identifier.urihttps://dspace.udpu.edu.ua/handle/123456789/13595-
dc.description.abstractУ статті на основі публікацій київських газет про Уманський повіт Київської губернії увиразнено становище селянства в останній чверті ХІХ ‒ на початку ХХ ст. Губернська преса писала про те, що і через кілька десятиліть після початку Аграрної реформи 1861 року земельне питання загострилося, що зумовлювало подальше зубожіння основної маси селянства. Отримавши особисту свободу і право на викуп землі, переважна більшість сільських трударів страждала від малоземелля і не могла скористатися послугами селянського банку для купівлі землі. У пресі публікувалися матеріали про заплутану систему селянських відробітків, підступні пастки умов найму селян для виконання польових робіт у господарствах поміщиків, які готувалися економами та орендаторами для залучення дешевих робочих рук і закабалення селян. Публікувались повідомлення і про те, що не дивлячись на заборону фізичних покарань сільських трударів, поміщики влаштовували самосуд і карали за провини господарського характеру. У губернській пресі виявлені публікації і про те, що досить незначна частина селянства користувалась можливістю і викупляла землю. Найважливішими причинами цього були відсутність коштів у переважної більшості селян та небажання поміщиків продавати землю, для чого власники вдавалися до підвищення ціни на земельні ділянки. На шпальтах київських газет знайшов відображення суспільний резонанс щодо становище досить чисельної категорії населення ‒ чиншових селян. Капіталізація землі та правова невизначеність в імперському законодавстві їхнього ставища, яке ґрунтувалося на звичаєвому праві, робили цю категорію населення особливо залежною від волі землевласників. Урядова спроба юридичного вирішення цього питання у 1886 році виявилась безуспішною так як затягнулася на тривалий час. Наміри влади і сподівання обезземелених селян частково вирішити проблему «земельного голоду» шляхом переселення безземельних і малоземельних селян теж виявились ілюзорними. Таким чином, у статті на основі публікацій в губернській пресі про події в Уманському повіті показано, що становище селянства наприкінці ХІХ ‒ на початку ХХ ст. залишалося важким.uk_UA
dc.publisherЕтнічна історія народів Європиuk_UA
dc.relation.ispartofseriesDOI;10.17721/2518-1270.2021.63.11-
dc.subjectКиївська губерніяuk_UA
dc.subjectгубернська пресаuk_UA
dc.subjectаграрна реформа 1861 рuk_UA
dc.subjectчиншові селяниuk_UA
dc.subjectУманський повітuk_UA
dc.titleСтановище селянства Київської губернії у пореформених аграрних відносинах в кінці ХІХ ст. за публікаціями київських газет про Уманський повіт.uk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Розташовується у зібраннях:Історичний факультет

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Кузнець Т.В..pdf306,51 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.