Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://dspace.udpu.edu.ua/handle/123456789/13597
Повний запис метаданих
Поле DC | Значення | Мова |
---|---|---|
dc.contributor.author | Чучалін, Олександр Петрович | - |
dc.date.accessioned | 2021-04-09T05:29:27Z | - |
dc.date.available | 2021-04-09T05:29:27Z | - |
dc.date.issued | 2020 | - |
dc.identifier.citation | Чучалін О. Монастирі Київської єпархії в умовах реалізації радянської моделі державно-церковних відносин (1920-1930-ті роки). Літопис Волині. Всеукраїнський науковий часопис. Одеса, 2020. Число 22. С. 36–40. | uk_UA |
dc.identifier.issn | 2305-9389 | - |
dc.identifier.uri | https://dspace.udpu.edu.ua/handle/123456789/13597 | - |
dc.description.abstract | У статті акцентовано увагу на ролі та значенні православних монастирів у формуванні морального здоров’я суспільства. Відродження цих інституцій у незалежній Україні сприймається як відродження національної ідентичності і національних цінностей, як ознака морального очищення суспільства, антитеза бездуховності та гонитві за матеріальним благополуччям. Сучасні православні монастирі в Україні перетворилися на центри паломництва і туризму, вони не обділені увагою сучасних політиків і діячів культури.На початку ХХ ст. монастирі Київської єпархії виконували значну господарську та соціокультурну функцію, перетворилися на потужні релігійно-культурні центри. Досліджено долю монастирів Київської єпархії у 1920–1930-х роках. З’ясовано, що у цей період на них випали вкрай важкі випробування. Монастирі і церковні общини позбавлялися права власності та статусу юридичної особи. Доведено, що у період 1919–1921 рр. закриття монастирів набуло особливо масового характеру, їх спосіб існування та доля насельників кардинально змінилися. Діяльність чернечих общин була спрямована у цей час на пошук можливих шляхів, які б забезпечили їх фізичне існування у соціалістичній державі. Необхідність налагодження церковного життя в нових умовах змусили Православну церкву шукати нові форми існування своїх інститутів. З’ясовано, що відповідно до чинного законодавства до 1922 р. майже в усіх монастирях Київської єпархії були утворені релігійні громади. У дея-ких обителях почали функціонувати сільськогосподарські артілі або трудові комуни. Конфіскація церковних цінностей, реорганізація та закриття монастирів і храмів відображали політику радянської держави у царині духовної культури того часу. Установлено, що радянська влада знайшла способи і методи, за допомогою яких було закриті монастирі і ліквідовано чернецтво як особливу соціальну групу людей в Україні. | uk_UA |
dc.language.iso | other | uk_UA |
dc.publisher | Видавничий дім «Гельветика» | uk_UA |
dc.relation.ispartofseries | УДК;94:2-846(47)]:271.2-523.6(477.41) | - |
dc.relation.ispartofseries | DOI;0.32782/2305-9389/2020.22.05 | - |
dc.subject | Київська єпархія | uk_UA |
dc.subject | монастирі | uk_UA |
dc.subject | ченці | uk_UA |
dc.subject | політика радянської влади | uk_UA |
dc.subject | конфіскація | uk_UA |
dc.subject | закриття | uk_UA |
dc.title | Монастирі Київської єпархії в умовах реалізації радянської моделі державно-церковних відносин (1920-1930-ті роки) | uk_UA |
dc.type | Article | uk_UA |
Розташовується у зібраннях: | Історичний факультет |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
Чучалін О.П..pdf | 340,17 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.