Теоретичні засади проблеми психологічного супроводу в умовах інклюзивного навчання

Abstract

У статті висвітлено роль практичного психолога в роботі команди супроводу інклюзивного процесу. Охарактеризовано особливості психологічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами, яка навчається у загальноосвітньому закладі та забезпечення оптимального розвитку, успішній інтеграції в соціум. Ефективна організація інклюзивної освіти є неможливою без супроводу інклюзії та вироблення технологій реалізації супроводжуючої діяльності. Інклюзивна освіта – процес розвитку загальної освіти, який має на увазі доступність освіти для всіх, в плані пристосування до різних потреб усіх дітей, що забезпечує доступ до освіти дітей з особливими освітніми потребами. Закцентовано увагу на тому, що особливо ефективною в командній роботі є співпраця практичного психолога, вчителя та класним керівником. Особлива роль в цьому процесі належить практичному психологу освітнього закладу, його професійним знанням, умінням формувати необхідні педагогічні компетентності. В статті розглядається застосування сучасних методів і форм профорієнтаційної роботи з учнями з особливими освітніми потребами. Представлено досвід факультету соціальної та психологічної освіти Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини з адаптації та соціалізації студентів з особливими освітніми потребами. Психологічне консультування з професійної орієнтації підлітків з інвалідністю та обмеженими можливостями здоров’я повинно починатися якомога раніше. Психологічний супровід виступає в ролі одного з найбільш ключових компонентів системи освіти в цілому, і основним, системоутворюючим, компонентом в інклюзивній освіті. Психологічний супровід дозволяє успішно реалізовувати індивідуальні можливості розвитку особистості і забезпечувати повністю адаптивне сприйняття учнів. Психологічний супровід є запорукою ефективної роботи освітнього закладу, який прагне реалізувати програму інклюзивної освіти.