Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://dspace.udpu.edu.ua/handle/123456789/15016
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorЧучалін, Олександр Петрович-
dc.date.accessioned2022-12-06T09:57:03Z-
dc.date.available2022-12-06T09:57:03Z-
dc.date.issued2022-04-30-
dc.identifier.citationЧучалін О. П. Монастирі Київської єпархії в системі управління Православною церквою синодального періоду. Старожитності Лукомор’я, (2), С. 56-66.uk_UA
dc.identifier.issn2708-4116-
dc.identifier.urihttps://dspace.udpu.edu.ua/handle/123456789/15016-
dc.descriptionhttps://doi.org/10.33782/2708-4116.2022.2.146uk_UA
dc.description.abstractДосліджується особливість організації управління православними монастирями в синодальний період, що є важливим для розуміння протікання в них культурних, соціально-економічних і господарських процесів. З’ясовано, що саме у досліджуваний період вищими органами державної влади Російської імперії було сформовано низку нормативно-правових актів, що стосувалися православних монастирів і чернецтва. Внаслідок експансійної політики російського царату в кінці XVIII ст. православні монастирі в Україні потрапили під дію російського імперського законодавства. Встановлено, що зі створенням Святійшого правлячого Синоду характер взаємовідносин між Православною церквою і державою змістився у бік верховенства світської держави над усіма релігійними інституціями підвладних їй територій. Для українського народу служіння Православної церкви самодержавству посилювалося тотальною русифікацією як засобом навернення до «офіційного православ’я». Досліджено, що вищим органом у системі управління православними монастирями синодального періоду був Святійший правлячий Синод та обер-прокурор, як представник імператора в цьому органі державного управління. Середня ланка управління монастирями була представлена місцевим єпархіальним начальством, до складу якого входили архієпископ, єпископи, єпархіальні духовні консисторії, а також благочинний над монастирями. У самих монастирях все управляння зосереджувалося в руках настоятелів. Їх стиль керівництва носив авторитарний характер, що, до певної міри, сприяло підтриманню в обителях суворої дисципліни та дотриманню монастирських статутів. Розглянуто діяльність Київської єпархії та становище її монастирів у цій системі організації управлінської діяльності Православною церквою синодального періоду. Досліджено процес визначення територіальних меж єпархії та перелік повітів. З’ясовано, що усі монастирі Київської губернії перебували під наглядом і канонічним управлінням митрополита Київського і Галицького, Київської духовної консисторії та благочинного єпархії над монастирями. Становище та чисельність православних монастирів Київської єпархії в синодальний період зазнавали суттєвих змін.uk_UA
dc.publisherСтарожитності Лукомор’яuk_UA
dc.relation.ispartofseriesУДК 2-523.6 (477.41) : 271.2]-047.64 «1700/1917»;-
dc.relation.ispartofseriesDOI: https://doi.org/10.33782/2708-4116.2022.2.146;-
dc.subjectКиївська єпархіяuk_UA
dc.subjectправославні монастиріuk_UA
dc.subjectсинодальний періодuk_UA
dc.subjectуправлінняuk_UA
dc.subjectСвятійший Синодuk_UA
dc.subjectобер-прокурорuk_UA
dc.subjectмитрополитuk_UA
dc.subjectблагочиннийuk_UA
dc.subjectігуменuk_UA
dc.titleМОНАСТИРІ КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПРАВОСЛАВНОЮ ЦЕРКВОЮ СИНОДАЛЬНОГО ПЕРІОДУuk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Розташовується у зібраннях:Історичний факультет



Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.