Теорія і практика педагогічного стимулювання в історії вітчизняної педагогічної думки (кінець ХІХ – ХХ ст).

Abstract

Стаття присвячена питанню теорії і практики педагогічного стимулювання в історії вітчизняної педагогічної думки кінця ХІХ – ХХ ст. Зазначається, що у цей час існували кардинально протилежні підходи до осмислення проблеми педагогічного стимулювання, що пояснюється природою навчальної діяльності. У статті представлені точки зору педагогів кінця ХІХ – ХХ ст., які віддавали пріоритет позитивним емоціям, які переживають учні у процесі навчання. Відзначається, що важливим джерелом для становлення теорії педагогічного стимулювання є наукові розробки педагогів, що представляють різноманітні новаторські напрями розвитку гуманістичної освітньої парадигми. Продемонстровано, що у розглядуваний період трактовки ідеї педагогічного стимулювання зберігали певну наступність, з одного боку, а з іншого, трансформувались під впливом соціально-педагогічних умов.