Abstract:
У статті розкрито напрями професійної діяльності майбутнього вчителя-реабілітолога (діагностика: в динаміці, оперативна, допомога: корекція, реабілітація, компенсація, терапія; підтримка; профілактика чинників, що призводять до дезадаптації, розвиток). Визначено специфіку діяльності учителя-реабілітолога, яка вплітається в загальний контекст реабілітаційно-педагогічного процесу освітнього закладу. Розкрито мету, структуру, об’єкт, суб’єкт професійної діяльності вчителя-реабілітолога. Розроблено стратегію розвитку системи реабілітації дітей з особливими освітніми потребами з урахуванням інтеграційної (інноваційної) складової, що відображає певною мірою як специфіку існуючих реабілітаційних технологій, так і очікувані зміни за видами реабілітації (медичною (медико-педагогічною), психологічною та педагогічною (психолого-педагогічною), соціальною (соціально-педагогічною), інтераційною). Подано узагальнену характеристику вимог до діяльності вчителя-реабілітолога за параметрами (мета, спосіб навчання, способи спілкування та навчання, модель взаємодії, форми навчання, розвиток емоційної сфери, мотивація навчання, інтелектуальний розвиток, вольовий розвиток, методико-дидактичний аспект навчання, форми виховання, самовиховання, нетрадиційні форми надання допомоги та активізації фізичного здоров’я). Розкрито основні функції реабілітаційної діяльності вчителя-реабілітолога (навчальну, виховну, розви-вальну, інтегруючу, діагностичну, реабілітаційну, комунікативну, дослідницько-творчу, конструктивно-проектувальну). Доведено значущість особистісних та професійних якостей до реалізації інклюзивного навчання учнів з особливими освітніми потребами.
