Особливості імуноцитокінової системи на фоні ВІЛ-інфекції

Abstract

Висвітлено особливості цитокінового статусу хворих на ВІЛ-інфекцію. Встановлено, що найбільшою здатністю підсилювати реплікацію ВІЛ володіють прозапальні цитокіни: ФНП-α, ІЛ-1β та ІЛ-6. З’ясовано, що ВІЛ здатний прямо підсилювати продукцію імунокомпетентними клітинами ФНП-α, який, своєю чергою, є найпотужнішим стимулятором реплікації ВІЛ. Протизапальні цитокіни: ІЛ-4, ІЛ-10, ІЛ-13, TGF-β, рецепторний антагоніст ІЛ-1β, навпаки, здатні знижувати реплікацію ВІЛ. Порушення клітинної ланки можуть бути пов’язані з ІЛ-12 – цитокіном, який продукується антигенпрезентуючими клітинами і стимулює клітинну імунну відповідь. Експериментальними і клінічними дослідженнями доведено, що при ВІЛ-інфекції механізми регуляції синтезу ІЛ-12 порушені, а його рівень знижений. Також були виявлені підвищені серологічні рівні ІЛ-4 у ВІЛ-інфікованих, що призводить до трансформації Тх0 у субпопуляцію Тх2х. Це дозволяє вірусу персистувати і продовжувати реплікацію в СD4+-лімфоцитах. Основний ефекторний цитокін Тх17 – ІЛ-17 – стимулює запальну реакцію, активує рекрутинг нейтрофілів, а також діє на макрофаги, підвищує їх активність і виживання. Крім того, ІЛ-17 відіграє значну роль у продукції і секреції антимікробних пептидів та інших прозапальних цитокінів: ІЛ-6, CCL2, і ФНП-α. Дослідження впливу ВІЛ на концентрації ІЛ-17 показали, що у хворих з ВІЛ-інфекцією відзначається підвищення сироваткового рівня ІЛ-17. Протизапальний цитокін ІЛ-10, основними продуцентами якого є регуляторні Т-хелпери (Treg), відіграє дві регулюючі ролі у вродженому та адаптивному імунітеті. Він пригнічує підвищену активність макрофагів і дендритних клітин, спричиняє проліферацію цитотоксичних Т-лімфоцитів, активує 13 типів клітин. Важливим ефектом ІЛ-10 є здатність пригнічувати активність прозапальних цитокінів, таких як ФНП-α, IHФ-γ, ІЛ-1, ІЛ-6, ІЛ-2 та ІЛ-12. На пізніх стадіях ВІЛ-інфекції концентрація ІЛ-10 значно збільшується, що корелює із прогресуванням вказаного захворювання. Хоча деякі інші дослідження показали протилежні результати змін сироваткового рівня ІЛ-10 у пацієнтів з ВІЛ-інфекцією.