Abstract:
Вивчено генетичні наслідки хронічного опромінення рослин озимої пшениці в ближній зоні ЧАЕС через 25 років після аварії. Рівень мутаційної мінливості перевищує показники контролю у 8,0-14,9 раза. Висока частота мутацій зберігається і за умов зниження величини потужності експозиційної дози в 6,9 раза (с. Копачі) та суттєво не відрізняється від частоти мутацій, індукованих на територіях з найбільш інтенсивним радіонуклідним забрудненням – с. Чистогалівка і с. Янів. Тому по мірі поступового зниження рівня радіоактивного забруднення можна і в подальшому очікувати збереження високого мутаційного ефекту опромінення. Спектр типів мутацій переважно включає мутації за тривалістю вегетаційного періоду, довжиною стебла, морфологією колоса. Хронічне випромінювання радіонуклідних забруднень зони відчуження ЧАЕС можна використовувати в селекційній практиці при створенні форм з множинними мутаціями та подальшим пошуком серед них рідкісних комбінацій селекційно-цінних ознак.
