Abstract:
У статті проаналізовано лексичні засоби репрезентації емоції страху в творах Івана Франка, з’ясовано індивідуальну специфіку авторського зображення цієї емоції, а також простежено загальномовні особливості її фіксації. Зроблено висновок, що в творах письменника представлено різнорівневу мовну вербалізацію емоції страху, яку об’єктивують прямі номінації, виражені іменниками, а також дієслова, прикметники та прислівники. Крім загальнонародної лексики, автор широко залучає діалектні лексеми.
Експлікація емоції страху відбувається через змалювання емоційних реакцій, які викликають зміни фізіологічного та ментального стану персонажів. В описах автор відображає глибину переживання емоції та інтенсивність емоційних реакцій. Роль мовних маркерів інтенсивності виконують прислівники, форми ступенів порівняння, підсилювальні частки, ад’єктиви-епітети.
