Abstract:
Проповідь належить до різновидів інституційного релігійного дискурсу. Специфіка
комунікативної ситуації в проповідницькому дискурсі має ієрархічний характер, вона зумовлена
вищим статусом проповідника як релігійного діяча. Для здійснення переконувального впливу на
адресата в проповідницькому дискурсі автори проповідей активно використовують мовну
тактику солідаризації. Тактика солідаризації спрямована на зближення з адресатом, нівеляцію
дистанції між промовцем-проповідником та адресатами-вірянами, на створення довірливої
атмосфери. В основі тактики – психологічна потреба людини перебувати серед однодумців, бути
серед рівних, належати до кола «своїх». Автори проповідей використовують різні мовні прийоми
для реалізації тактики солідаризації: повідомлення інформації про спільність з адресатом:
підкреслення належності до християнської віри, до одного кола релігійної спільноти, акцент на
спільних цінностях і життєвих перспективах, спогади про дитинство, однакові переживання й
почуття; прийом підключення адресата до спільної дії, декларування підтримки та
співпереживання.