Abstract:
У праці висвітлено роботу соціального працівника з "дітьми групи ризику". Діти «групи ризику» – це діти, які не бажають прислухатися до методів виховання та навчання. Щоб вирішити проблему з дітьми «групи ризику» потрібно використовувати різноманітні методики. Саме на них операються у своїй діяльності соціальні працівники. Перед тим, як соціальному працівникові починати працювати з дитиною «групи ризику» потрібно за допомогою різних форм, методів виявити серед колективу таку особу (спостереження, анкетування). Після того, як соціальний працівник визначив хто саме з дітей відноситься до «групи ризику» потрібно зробити наступні кроки: за допомогою методу аналізу та збору інформації вивчити «особисту справу» учня; проводити діагностику для того, щоб дібрати корекційні методики; індивідуально проводити з дитиною бесіди та вправи; проводити бесіди з батьками, однокласниками, друзями, вчителями; заповнювати педагогічно-психологічну характеристику учня, з яким проводиться робота; проводити корекційну роботу з дитиною протягом певного часу [3]. Починаючи працювати, соціальний працівник повинен пам’ятати, що головне в стосунках з дитиною – взаємна повага і довіра. Все, що розповідає учень повинно залишитися між ними. Лише за дозволом дитини працівник може поговорити про дану проблему з батьками, вчителями. Якщо винести якусь таємницю, без дозволу – може зашкодити учню (психологічна травма). Робота соціального педагога не закінчується лише в кабінеті чи в стінах школи. Він повинен співпрацювати з органами державної влади, з центром сім՚ ї. Його завданням також повинно бути допомогти дитині реалізувати себе як особистість, долучити його до секцій, кружків, залучити до різних заходів які проходять в школі. Навчити дитину правильно реалізувати свій вільний час.
