Abstract:
У статті окреслено теоретико-методологічне забезпечення наступності змісту дошкільної та початкової освіти. Досліджено дві категорії понять: «наступність» та «перспективність», які у педагогічній науці розглядаються, як дві сторони одного і того ж педагогічного явища. Перспективність – це погляд знизу вгору, а наступність – погляд згори донизу. Тобто перспективність – це визначення пріоритетних ліній, підготовки дітей дошкільного віку до школи, які б максимально враховували потреби початкової школи в готовності дитини до оволодіння новою, провідною в молодшому шкільному віці навчальною діяльністю, творчим характером цієї діяльності, вільним проявом психічних новоутворень даного періоду, подальшим соціальним розвитком дітей у нових для них соціальних ролях учнів тощо. Актуальність матеріалу, викладеного у статті, обумовлена тим, що головною умовою забезпечення наступності у вихованні і навчанні є спрямованість освітнього процесу обох ланок освіти на всебічний розвиток особистості дитини. У статті розглядаються різні погляди щодо проблеми наступності відомих науковців (К. Волинець, Ю. Волинець, М. Волчаста, С. Гончаренко, Л. Казанцева, О. Кононко, І. Крутін, Л. Крутій, О. Можаєва, Л. Парамонова, О. Половіна, О. Проскури, О. Савченко, Н. Стаднік, О. Фунтікова, І. Ліпчевська З. Істоміна, Т. Фадєєва та ін.). Автори визначають такі проблеми наступності закладу дошкільної освіти і Нової української школи: завищення вимог готовності дитини до шкільного навчання; недостатнє використання ігрової діяльності при переході дітей до школи; недостатня кількість психологів в освітніх установах; недостатній зв’язок програм, методів і форм навчання тощо.
