Abstract:
Стаття розкриває вплив предметних уроків на розвиток мовлення дітей з порушеннями слуху. У статті зроблено акцент на тому, що на початкових етапах навчання основною формою для спілкування вищезгаданої категорії дітей є усно-дактильне мовлення. Розглянуто програми з мови часів педагогічної діяльності Н. Засенко та з’ясовано, що велика увага приділялася практичній спрямованості усних і письмових робіт зі зв’язного мовлення, відображенню в них трудової та суспільно-корисної діяльності учнів, явищ і фактів навколишньої дійсності. Проаналізовано праці Н. Засенко та визначено, що досить специфічним є період навчання грамоти, який розпочинався в перші місяці перебування дітей у школі. При цьому важливого значення надавалося роботі над формуванням звуко-буквенного складу слова. Продемонстровано, що мова чуючих дітей відрізняється емоційністю завдяки використанню ласкаво-зменшувальних слів. Тому, дітей з порушеннями слуху треба вчити розуміти значення цих слів, правильно їх вживати й утворювати нові слова. Визначено, що нечуючі діти повинні розуміти значення цих слів, активно використовувати їх у своїй мові - у процесі вивчення об'єктів на предметних уроках за систематичної уваги з боку вчителя.У статті подано короткий аналіз дослідження Н. Засенко та представлено думку видатного сурдопедагога про те, що учні зазвичай добре усвідомлювали, що слово для назв малят має іншу форму, ніж для назв дорослої тварини, але, маючи незначний словниковий запас, вони утворювали його за аналогією. З’ясовано, що в тогочасних програмах із предметних уроків не було виділено вимог до знань і вмінь, крім того, дуже недостатні були вимоги до розвитку мови на предметних уроках. Наголошено на тому, що особливу увагу в процесі вивчення природничого матеріалу слід приділяти порівнянню, адже дітям із порушеннями слуху дуже важко встановити схожість та відмінність об’єктів. Зазначено, що під час уроків, проведених Н. Засенко, кількість самостійних висловлювань учнів помітно збільшувалась. Визначено, що важливу роль відіграє усвідомлення учнями самої суті процесу порівняння, а в процесі порівняння треба відшукувати схожість та відмінність одночасно.
