Показати скорочений опис матеріалу
dc.contributor.author | Запорожець, Микола Олексійович | |
dc.contributor.author | Бержанір, Анатолій Леонідович | |
dc.date.accessioned | 2022-11-11T12:21:12Z | |
dc.date.available | 2022-11-11T12:21:12Z | |
dc.date.issued | 2022-09-07 | |
dc.identifier.citation | Запорожець М. О., Бержанір А. Л. Проблема духовності в українській філософії XIX – початку XX ст. Наукові інновації та передові технології. 2022. № 9(11). С. 78–87. | uk_UA |
dc.identifier.issn | ISSN 2786-5274 Print | |
dc.identifier.uri | https://dspace.udpu.edu.ua/handle/123456789/14886 | |
dc.description | https://vadnd.org.ua/app/uploads/2022/09/911-%D0%9D%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96-%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%96%CC%88.pdf | uk_UA |
dc.description.abstract | У статті показано значущість подальшої розробки методологічних підходів до історії української філософії, котрій необхідно зробити перегляд усталених концепції і оцінок, визначити справжню роль та місце вітчизняних мислителів в історії української культури. Для цього потрібно переосмислити вихідні теоретико-методологічні та світоглядні засади історико-філософського дослідження духовної спадщини українського народу. Філософська інтерпретація духовності пов’язана із тими формами суспільної свідомості, які ототожнюються з формами організації знання. Тому протягом тривалого часу ведеться наполегливий пошук у напрямі визначення суспільної сутності духовності як складової ментальності народу. Встановлено, що наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. в українській філософії переважала філософія романтизму. Цей період характеризується актуалізацією екзистенційно-антропологічної проблематики і, зокрема, особливостей співвідношення особистості і суспільства. Обгрунтовано, що романтичні ідеї найбільше виражені у творчості М. Гоголя, П. Куліша, Т. Шевченка, М. Костомарова, П. Юркевича. Особливістю українського романтизму стає його зв'язок з філософією національної ідеї, а також і релігійне забарвлення, прагнення поєднати антропологічні, соціальні, національні ідеї з ідеями християнства. Доведено, що в українській філософії періоду романтизму переосмислюється образ людини і природи. Просвітницькому уявленню про природу як складному механізму протиставляється образ природи як одухотвореного, живого цілого. У природі вбачається джерело творчого натхнення, вона починає розглядатися крізь призму людських переживань і настроїв. У розкритті таємниць природи і людської душі віддається перевага не Журнал « Наукові інновації та передові технології» № 9(11) 2022 (Серія «Державне управління», Серія «Право», Серія «Економіка», Серія «Психологія», Серія «Педагогіка») 79 розуму, а почуттям, художній уяві, підсвідомим виявом людської душі, його мудрості і творчості. Визначено ствердження у ті часи значущості філософії як найважливішої сфери духовної культури, у якій знаходить свій вираз усвідомлення підстав людського буття, усього спектру духовних проблем людини, нації. Завдяки зусиллям вітчизняних мислителів філософія поставала не тільки необхідним компонентом освіти, але й органічною складовою культурного процесу. | uk_UA |
dc.publisher | Видавнича група «Наукові перспективи» | uk_UA |
dc.subject | духовність | uk_UA |
dc.subject | українська філософія XIX – початку XX ст. | uk_UA |
dc.subject | філософія романтизму | uk_UA |
dc.subject | академічна філософія | uk_UA |
dc.subject | філософія національної ідеї | uk_UA |
dc.subject | духовна культура | uk_UA |
dc.subject | освіта | uk_UA |
dc.title | Проблема духовності в українській філософії XIX – початку XX ст. | uk_UA |
dc.type | Article | uk_UA |