САМОСТІЙНІСТЬ ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ЕМОЦІЙНОЇ ВИХОВАНОСТІ ДІТЕЙ

Abstract

Стаття присвячена теоретичному аналізу наукового доробку з проблеми виховання самостійності в дітей дошкільного віку. Дитяча самостійність останнім часом все частіше стає об’єктом підвищеної уваги науков-ців, викладачів, педагогів. У змісті статті розкривається сутність дефініції «самостійність». Автором пода-но узагальнені підходи до розуміння і тлумачення самостійності О.Удіною, М. Монтесорі, Ш. Коном, З. Гурі-ною. Автором статті акцентовано увагу на значенні самостійності для емоційної вихованості в дошкільному віці. Самостійність – це багатоаспектний психологічний феномен діяльності особистості, що має власні кон-кретні критерії. «Це вольова властивість особистості як здатність систематизувати, планувати, регулюва-ти і активно здійснювати свою діяльність без постійного керівництва і практичної допомоги ззовн»і. Само-стійність як характеристика діяльності дошкільника проявляється у здатності досягати мети діяльності без сторонньої допомоги. Проявляється самостійність у дошкільному віці через самосвідомість, що визначається «діяльністю і здібностями особистості, які пов’язані з умінням організувати себе. Проявляється в цілеспрямова-ності, активності, обґрунтованій мотивації, плануванні своєї діяльності, самостійності, швидкості прийняття рішень і відповідальності за них, критичності оцінки результатів своїх дій, почутті обов’язку». Самостійність розвивається поступово, і починається цей процес у гармонії з проявами психологічними, емо-ційними, комунікативними, пізнавальними. Розглядаючи дошкільний вік як період формування особистісних якос-тей, концепція сучасної української освіти визначає сутність нового підходу до дошкільного виховання, засно-ваного на принципах варіативного змісту, педагогіки розвитку, активного пізнання світу через види суспільної діяльності, виховання дитини як самостійного та ініціативного творця майбутнього.