Abstract:
У статті розглядається проблема професійно-психологічного тренінгу як засобу становлення майбутніх психологів. Розкрито теоретичні засади професійно-психологічного тренінгу. Вказано, що тренінг, як особлива технологія навчання, сприяє подоланню протиріччя між індивідуальним способом засвоєння знань при традиційному навчанні і колективним характером майбутньої професійної діяльності. Розглянуті результати опитування провідних психологів, які мали досвід тренінгової роботи, які вказують, що впровадження тренінгових технологій в органи внутрішніх справ повинно здійснюватися поступово та поетапно. Професійно-психологічний тренінг повинен забезпечувати ступеневе підвищення майстерності – від початкового рівня розвитку базових якостей і формування елементарних умінь, простих алгоритмів професійної діяльності (йдеться про вузько спрямовані тренінги спеціальних якостей та умінь), аж до синтетичних форм інтегрованого тренінгу (комплексне навчання), результатом якого є розвиток індивідуального стилю професійної діяльності в особливих, оперативно складних та нестандартних ситуаціях. Виявлено низку істотних протиріч у середовищі, яке створюється у професійному тренінгу: протиріччя між поставленою метою і готовністю учасників до відповідних змін; зміни у професійних та особистісних характеристиках під час тренінгу можливі, якщо об’єктивні характеристики життєдіяльності допускають їх. Визначено загальні завдання професійно-психологічного тренінгу та його переваги. Емоційна значущість ситуації та наявність відповідного досвіду у всіх учасників тренінгу сприяє продуктивній груповій рефлексії і фіксації вимог до особистості (бути уважним, співчувати, шукати реальні шляхи вирішення проблеми тощо), розвиток яких може стати метою та бажаним результатом спеціального професійно-психологічного тренінгу.
