Abstract:
У статті описано архаїчний весільний обряд «випікання короваю», який зафіксований на території історичної Уманщини; зроблено спробу максимально точно відтворити кожен з його етапів (підготовку до випікання, склад і функції учасників обряду, час виготовлення, особливості формування короваю, посадження в піч, ритуальне святкування завершення роботи). Ґрунтовно розглянуто символічну суть короваю, звернено увагу на прикмети, заборони, повір’я пов’язані з його випіканням. присвячено питанням первинного змісту коровайних пісень, символіці «діжі», «яйця» «рушника», соціально-побутовій характеристиці жінок-коровайниць, з’ясуванню міфо-ритуального аспекту танців коровайниць. У дослідженні подано розповіді, тексти весільних пісень (заспівів), фотоілюстрації з архіву науково-дослідної лабораторії «Проблеми підготовки майбутніх учителів-філологів до українознавчої роботи в школі» Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.
