Abstract:
Останні три роки – роки викликів для освіти в Україні. Пандемія коронавірусу, а тепер повномасштабна війна, суттєво обмежили можливість здобувачів вищої освіти фізично відвідувати заклади вищої освіти і тим самим підштовхнули освітян до пошуку нових форм та форматів навчання. Більшість закладів перейшли повністю на дистанційне навчання, але виникають певні труднощі при проведенні практичних занять в такому режимі. Саме тому все більшої популярності набирає змішане навчання. Це – методика, за якою студенти засвоюють частину матеріалу онлайн і якоюсь мірою самостійно керують своїм часом, а частину – офлайн, в закладі вищої освіти. Водночас, це пов’язані між собою компоненти робочої навчальної програми. Саме тому у статті проаналізовано наукові підходи та концепції щодо впровадження змішаної системи навчання в заклади вищої освіти України. Обґрунтовано, що змішане навчання – це поєднання безпосередньої (проведення занять в аудиторії) та опосередкованої (проведення занять онлайн) форм взаємодії викладача та здобувачів вищої освіти. Визначено переваги змішаного навчання як для закладів вищої освіти, так і для самих студентів. Акцентовано увагу на сучасних моделях змішаного навчання та обрано найпопулярніші, серед яких: ротаційна модель, гнучка модель, самостійне змішування, віртуальне середовище. Зазначено, що для викладання дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» доцільно використовувати ротаційну модель «За станціями», ротаційну модель «За лабораторіями» та модель «Віртуальне середовище». Ротаційна модель «За станціями» – це модель змішаного навчання, яка передбачає чергування форматів онлайн та офлайн впродовж очного навчання. Ротаційна модель «За лабораторіями», яку використовують викладачі дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» під час проведення практичних занять. Модель «віртуальне середовище», яка передбачає студентами розподіл часу між відвідуванням традиційних занять і дистанційним навчанням
