Євроінтеграція періоду «холодної війни» та позиція СРСР.

Abstract

У статті розглянуто процеси європейської інтеграції періоду «холодної війни» та проаналізовано позицію СРСР щодо євроінтеграційних процесів у Західній Європі. Зазначається, що політичне керівництво СРСР трактувало процес європейської інтеграції, як частину політичної та економічної боротьби «світового та європейського імперіалізму» з соціалістичними країнами. Наголошується, що на початковому етапі європейської інтеграції багато її прихильників були проти участі СРСР у європейській економічній інтеграції, не кажучи вже про політичну інтеграцію, яка була в принципі неможлива. Незначні економічні відносини між Європейськими спільнотами з Радянським Союзом та іншими соціалістичними країнами мали місце в період «розрядки», вони були зумовлені не лише політичними міркуваннями, а й економічними факторами. Зазначається, що негативним було і ставлення Європейського співтовариства до Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ). Спільнота не бачила в останній потрібного торгового партнера. Радянський Союз, своєю чергою, спрямовував свої основні зусилля на розвиток торговельно-економічного співробітництва з соціалістичними країнами, які входили до РЕВ. При цьому СРСР не звертав уваги на економічні успіхи ЄЕС, називаючи їх тимчасовими. Зроблено висновок, що СРСР негативно оцінював євроінтеграційні процеси, особливо протягом перших двадцяти років. Але успіхи західноєвропейської інтеграції, створення інтеграційних організацій в багатьох регіонах світу, які брали приклад саме з Євросоюзу, змусили радянське керівництво змінити позицію і також терміново зайнятися власними інтеграційними проєктами, такими, як створення Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ). Не дивлячись на всі зусилля радянського керівництва, РЕВ не змогла стати ядром інтеграції у її справжньому розумінні, оскільки від самого початку існування цього об’єднання були грубо порушені такі ключові принципи інтеграційних процесів як добровільність і рівноправність.