Новаторський педагогічний рух в Україні (20-ті - 90-ті роки ХХ століття)

Abstract

Феномен новаторського руху, що узагальнює і презентує передовий педагогічний досвід, викликає постійний інтерес науковців. Історично тенденція розвитку передового педагогічного досвіду найбільш яскраво виявлялася у Західній Європі (кінець ХІХ – перша третина ХХ ст.) та на теренах колишнього СРСР і в Україні за часів значних суспільних трансформацій (1920-ті, 1980-ті рр.). Освітньо-модернізаційні процеси початку ХХІ ст. актуалізували інше рівнозначне поняття – «педагогічної інноватики», що потребує звернення до його історичних витоків. Педагогічну інновацію розглядаємо як особливу форму педагогічної діяльності і мислення, спрямовані на організацію нововведень в освітньому просторі, як процес створення, упровадження і поширення нового в освіті. Інноваційний процес в освіті характеризуємо через сукупність послідовних, цілеспрямованих дій, спрямованих на її оновлення, модифікацію мети, змісту, організації, форм і методів навчання та виховання, адаптації навчального процесу до нових суспільно-історичних умов. Теоретичну основу дослідження становлять: ідеї гуманізації освіти (В. Андрущенко, І. Бех, А. Бойко, О. Захаренко, В. Сухомлинський, О. Cухомлинська та ін.); теорії дитиноцентризму (О. Декролі, Е. Кей, В. Кремень, Ж.-Ж. Руссо, О. Савченко та ін.); закономірностей процесу соціалізації особистості (Е. Дюркгейм, І. Кон, Н. Лавриченко, Дж. Мід, О. Мудрик, Т. Парсонс, Т. Шибутані, Л. Штефан та ін.); філософії прагматизму (Б. Вульфсон, У. Джемс, О. Джуринський, О. Іонова, З. Малькова, Ч. Пірс, Л. Пуховська, А. Сбруєва та ін.). Проблема передового педагогічного досвіду розроблялася відомими вітчизняними науковцями, серед яких А.Бойко, І.Дичківська, Н.Дічек, В.Паламарчук, О.Савченко, О.Сухомлинська та зарубіжними вченими – К.Ангеловськи, О. Арламов, Ю.Бабанський, X.Барнет, М. Бургін, Д.Гамільтон, Н.Грос, В. Журавльов, В.Загвязинський, У.Кінгстон, Н.Лагервей, М.Майлз, А.Ніколс, М.Поташник, В.Сластьонін, А.Хаберман, Р.Хейвлок, А.Хуторськой, Н. Юсуфбекова та ін. За їхніми висновками, інновації не виникають спонтанно, а постають результатом системних наукових пошуків, аналізу, узагальнення педагогічного досвіду. Рушійною силою інноваційної діяльності є педагог як творча особистість, оскільки суб'єктивний чинник є вирішальним під час пошуку, розробки, упровадження і поширення нових ідей. Творчий викладач, учитель має широкі можливості і необмежене поле для інноваційної діяльності, бо на практиці може експериментувати і переконуватися в ефективності методик навчання, коригувати їх, здійснювати докладну структуризацію досліджень навчально-виховного процесу, пропонувати нові технології та методи навчання. Основна умова такої діяльності – інноваційний потенціал педагога. Сучасна педагогіка активно послуговується позитивним досвідом педагогів-новаторів ХХ ст., які запропонували авторські технології навчання та виховання: Ш.Амонашвілі (гуманна педагогіка), І.Волков (уроки творчості), І.Іванов (педагогіка співробітництва), Є.Ільїн (уроки відкритої етики), С.Лисенкова (виховання успіхом), В.Шаталов (пізнання істини в радості), представили концепції «авторської школи» (М.Щетинін, О.Тубельський, Н.Гузик та ін.), «іменної авторської школи» (наприклад, школа В.Сухомлинського, школа М.Гузика, школа О.Захаренка тощо), в основу яких покладено нові творчі принципи організації навчання й виховання. В обгрунтуванні актуальності нашого дослідження для сучасної педагогіки процитуємо О. В. Попову, яка зазначила: «Прогнозуючи напрями розвитку інноваційних процесів, слід пам’ятати, що жодна інновація не народжується на “порожньому” місці. Тому розробка інновацій потребує звернення до педагогічної спадщини минулих поколінь, що обумовлюється двома важливими причинами. По-перше. Історико-педагогічного дослідження у тривалий за часом період свідчать про те, що розвиток освітніх інноваційних процесів має спіралеподібний характер» [Попова 2009, с. 64]. Саме тому комплексне дослідження становлення і розвитку феноменів передового педагогічного досвіду, педагогічної інноватики, педагогічного новаторства в Україні набуває особливого значення.