Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://dspace.udpu.edu.ua/handle/123456789/13945
Назва: Intellektuelles kapital – die grundlage für innovative entwicklung: religionswissenschaft im kontext der bildung und entwicklung der weltlichen schule in Frankreich
Інші назви: Інноваційний капітал – основа інноваційного розвитку: релігієзнавство в контексті становлення і розвитку світської школи у Франції
Автори: Білецька, Ірина Олександрівна
Гурський, Ігор Юрійович
Казак, Юлія Юріївна
Лаухіна, Інна Станіславівна
Литвиненко, Віктор Юрійович
Паладьєва, Алла Федорівна
Ставчук, Наталія Василівна
Ключові слова: релігієзнавство
світська школа
ідеологія
релігійна політика
шкільна релігієзнавча освіта
релігієзнавчий компонент
Дата публікації: 2020
Видавництво: ScientificWorld-NetAkhatAV
Бібліографічний опис: Beletskaya I. A., Hurskiy I. Y., Kazak Y. Y., Laukhina I. S., Litvinenko V. Y., Paladieva A. F., Stavchuk N. V. Intellektuelles kapital – die grundlage für innovative entwicklung: religionswissenschaft im kontext der bildung und entwicklung der weltlichen schule in Frankreich. Monografische Reihe «Europäische Wissenschaft». Buch 3. Teil 2. Karlsruhe: ScientificWorld-NetAkhatAV, 2020. 110 s.
Серія/номер: ISBN;978-3-949059-03-2
Короткий огляд (реферат): За сучасних умов у багатьох розвинених країнах світу спостерігається трансформація ролі релігії як суспільної реалії. Дедалі менше вона впливає на перебіг соціальних і політичних процесів, однак продовжує зберігати функції духовного наставництва, морально-етичного регулювання поведінки людей, які вбачають в релігії можливість прилучитися до вищих духовних цінностей та усвідомлення їх смислів. Водночас зростає інтерес до релігії як складової національних культур, пов’язаних із нею самобутніх традицій, мистецької спадщини, виховних систем тощо. Відображенням цих процесів у шкільній освіті, зокрема європейській, є переосмислення ролі і значення релігієзнавчих навчальних курсів у загальнокультурному, моральному розвитку учнів, а в деяких країнах, зокрема у Франції, по-новому починають розуміти світськість як принцип функціонування державних закладів шкільної освіти. Франція – країна з усталеними світськими традиціями в освіті, культурі, суспільному житті в цілому, які беруть свій початок від подій Великої французької буржуазної революції 1789 р. Проте суспільні обставини й проблеми, що виникають нині в країні (насильство, наркотики, безробіття, міжетнічні та міжконфесійні конфлікти), спонукають до перегляду принципу світськості в національній системі освіти. Ідеться передусім про трансформацію радикальної світськості в більш помірковану, «розуміючу», толерантну, що має відповідати сучасній загальноєвропейській стратегії полікультурності в освіті та суспільному житті. Крім того, у сучасній Франції перевага надається навчально-виховній парадигмі шкільної освіти, яка прийшла на зміну суто навчальній. І це спонукає педагогів активізувати зусилля, щоб якнайповніше реалізувати виховний потенціал школи. За цих умов важливого значення набувають знання про релігію як складову культурно-історичної спадщини, сакральні цінності французького народу. Україні так само, як і Франції, тривалий період була притаманна ідеологія войовничого атеїзму, яка змінилась у результаті усвідомлення ролі релігії як чинника національної самоідентифікації, регулятора морально-етичних відносин, джерела виховного впливу на життя громади. Пов’язані з релігією знання поступово впроваджуються у зміст шкільних гуманітарних предметів, застосовується нагромаджений релігійною традицією досвід виховної роботи з молоддю. У зв’язку з європейським вибором нашої країни в цій галузі педагогічної діяльності, важливо брати до уваги відповідний досвід країн ЄС, Рекомендації Парламентської асамблеї Ради Європи «Щодо релігійної терпимості в демократичному суспільстві» (1993) та Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 р., а саме «Концепцію розвитку освіти України на період 2015–2025 рр.», в якій науково обґрунтовано шляхи модернізації української освіти в контексті глобалізації, європейської інтеграції та національної самоідентифікації. Розвиток шкільного релігієзнавства в сучасній Україні відбувається в умовах складного протистояння прихильників ортодоксального і більш поміркованого способів дотримання світськості як ідеологічного підґрунтя шкільної освіти, а також світського й віросповідного підходів до викладання пов’язаних із релігією шкільних курсів. Ці процеси позначені низкою суперечностей, а саме: між існуючою суспільною необхідністю надавати дітям шкільного віку релігієзнавчі знання, що є невід’ємною складовою національної культурної спадщини, і недостатньою розробленістю теоретичних і практично-прикладних засад реалізації відповідних шкільних курсів; між прагненням нашої держави дотримуватись рекомендацій Європейського парламенту та Ради Європи з релігієзнавчої освіти молоді шкільного віку і недостатньою підтримкою цього напряму культурно-освітньої діяльності: організаційною, матеріальною, кадровою тощо; між задекларованими державою намірами здійснювати релігієзнавчу освіту школярів з урахуванням конфесійної мапи України і практичним упровадженням у школах самої лише «Християнської етики». Монографічне дослідження виконувалось відповідно до таких завдань: 1. Здійснити ретроспективний аналіз становлення і розвитку релігієзнавчого компонента змісту загальної середньої освіти Франції. 2. Розглянути світську школу як предмет педагогічного дискурсу і законодавчої творчості у Франції. 3. Визначити особливості сучасної релігієзнавчої освіти в державних школах Франції у контексті культурних традицій європейських країн. У ході дослідження були застосовані такі наукові методи: конструктивно-генетичний – для визначення головних етапів розвитку шкільного релігієзнавства у Франції; аналіз, зіставлення і порівняння – для з’ясування особливостей реалізації релігієзнавчого компонента змісту шкільної освіти у сучасній Франції порівняно з іншими країнами ЄС та Україною; системний метод – для виявлення цілей, змісту, форм і методів релігієзнавчої освіти в сучасних школах Франції у їх взаємозв’язку та взаємозумовленості; структурно-функціональний – для визначення місця і ролі релігієзнавчого компонента в структурі навчального процесу в загальноосвітніх навчальних закладах сучасної Франції; узагальнення – для формулювання висновків; добір і класифікація наукового матеріалу, верифікація інформації з опорою на різні джерела, бесіди, опитування, інтерв’ю з проблеми дослідження під час закордонних відряджень і в режимі он-лайн у мережі Інтернет.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): https://www.sworld.com.ua/simpge3/sge3-02.pdf
http://dspace.udpu.edu.ua/handle/123456789/13945
Розташовується у зібраннях:Факультет іноземних мов

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Монографія 2020.pdf891,36 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.