Мотивація та її роль у процесі особистісного розвитку

Abstract

У статті розглядається проблема моти- вації як засобу розвитку особистості, не як самостійної мети, передбачає орієнтацію на внутрішню, а не зовнішню мотивацію навчання, свободу вибору людиною сфер докладання зусиль у процесі своєї життє- діяльності. Встановлено, що особистісний аспект проблеми формування мотивації пов’язаний зі спробами утвердження влас- ної позиції права діяти так, як хочеться, а не так, як пропонується ззовні, тому коли перед вихованцем ставиться проблема вибору, у нього породжується внутрішній конфлікт. Узагальнено досвід науковців та практиків, які зосереджують свою увагу в основному на пізнавальному чи навчальному інтересі, залишити поза увагою інші прояви мотивації. На відміну від здібностей, моти- вація є тим нестабільним внутрішнім чин- ником, на який потрібен вплив. Зазначено, що домінанта є мотивацією, орієнтацією, настановою, провідною потребою особи- стості в реалізації її спрямованості, будучи потужним активатором діяльності. Жит- тєдіяльність людини є сукупністю домі- нант, які змінюють одна одну, які можуть бути більш-менш сильними, усвідомленими і неусвідомленими, ситуативними і довго- строковими. Узагальнено, що створення домінантної настанови-мотивації на само- виховання, формування культу самовдоско- налення допоможе вирішити багато ниніш- ніх освітніх проблем. Здобуваючи у процесі діяльності певний досвід і якості, особи- стість починає на цій базі вільно і само- стійно вибирати цілі та засоби діяльності, управляти своєю діяльністю, водночас удо- сконалювати та розвивати свої здібності до її здійснення, змінювати та виховувати себе. З’ясовано, що становлення особи- стості як цілісної системи можливе лише в єдності всіх її складових частин (інтелект, почуття, воля тощо) на певному етапі роз- витку людини. Особистісний розвиток є провідним у сучасному освітньому процесі.