РЕАЛІЇ ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯ СЕЛЯНСТВА У КИЇВСЬКИХ ГУБЕРНСЬКИХ ГАЗЕТАХ ОСТАННЬОЇ ЧВЕРТІ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Abstract

Сучасні тенденції переходу від макроаналізу історичного досвіду до мікроаналізу, який дає змогу через повсякдення соціуму розширити знання про минуле загалом, актуалізують дослідження буденного життя різних станів та соціальних груп. Звернення до повсякденного життя селянства зумовлене тим, що це був найчисельніший суспільний стан і що інформаційний потенціал джерельної бази про нього ще не використаний. У статті систематизована інформація про повсякдення селянства тільки одного повіту Київської губернії, яка була виявлена у київських газетах «Жизнь и исскуство», «Заря», «Киевское слово», «Киевлянин», «Труд» за 1881–1915 роки. Більше тридцяти п’яти газетних публікацій містять інформацію про життя мешканців Уманського повіту, який був одним з найбільших в губернії і за площею, і за кількістю населення. Тематично виявлені газетні публікації стосуються таких аспектів повсякденного життя: земельна власність як основний засіб для існування сільського населення, а відтак, боротьба за землю була причиною негативних типів девіантної поведінки в середовищі тогочасного соціуму. На рівень матеріального добробуту сільського населення впливали погодні умови, які були визначальними для землеробів і мали вплив на можливість додаткових заробітків селян. На повсякденне життя впливало таке побутове явище як пияцтво, яке поширювалось через шинки. Хоч газети писали про різне ставлення селян до шинків і до особи шинкаря. Духовна сфера життєдіяльності сільського соціуму була наповнена вірою у реальність невидимих сил і тому, частиною повсякдення були забобони, чим користувалися різного роду спритники та шарлатани. Писали газети і про такі реалії повсякдення як крадіжки і самосуд селян над злодіями. Інформація про такі грані повсякденного життя доповнює знання про тогочасний соціум загалом та про маленькі світи звичайних учасників історичного процесу. Представлені у статті матеріали доповнюють історію повсякдення, вводять у науковий обіг інформацію, яка може використовуватись істориками та краєзнавцями, і яка доповнює і локальну історію, і історію України загалом.