ВНЕСОК ЛАВРЕНТІЯ ПОХИЛЕВИЧА В ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ МОНАСТИРІВ КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ СИНОДАЛЬНОГО ПЕРІОДУ

Abstract

У статті проаналізовано праці Лаврентія Похилевича та з’ясовано його внесок у дослідження становища православних монастирів Київської єпархії в синодальний період. Аналіз біографії Л. Похилевича дав можливість з’ясувати його життєвий шлях та кар’єрне зростання, що уможливило доступ дослідника до документів та матеріалів з історії становлення та розвитку монастирів Київської єпархії. Праці Лаврентія Похилевича представляють для сучасних дослідників не лише історіографічний, а й джерелознавчий інтерес. З’ясовано, що при написанні своїх праць Л. Похилевич активно використовував популярний серед сучасних науковців-істориків метод усної історії. Дослідник записував усе, що дізнавався з розповідей пересічних мешканців про минувшину Київської губернії, поєднуючи ці розповіді з віднайденими історичними матеріалами та архівними документами. Дослідником використовувалися статистичні відомості про чисельність жителів населених пунктів Київщини, матеріали Київської духовної консисторії, архівів казенної палати і губернського комітету із забезпечення духовенства, тогочасної преси. У своїх працях, на основі рукописних і друкованих джерел, автор докладно подавав інформацію про час заснування, просторовий розвиток, архітектуру, господарсько-економічний стан православних монастирів міста Києва та Київської єпархії, їх благодійницьку та просвітницьку діяльність. Дані, наведені Л. Похилевичем у своїх працях, засвідчують, що православні обителі Київської єпархії у XVIII – середині ХІХ ст. були не лише центрами духовності, а й перетворювалися в потужні архітектурні та господарсько-економічні комплекси.