Підготовка соціальних працівників за сучасних умов навчання

Abstract

Соціальний працівник – це фахівець, який має відповідні знання, навички та повноваження від соціальної служби (та держави). У багатьох країнах – повинен мати ліцензію на цей вид діяльності або для надання певних послуг [1]. Інноваційні тенденції – це вид діяльності, який пов՚язаний із трансформацією наукових досліджень і розробок, інших науково-технологічних досягнень у новий чи покращений продукт. Соціальна робота – динамічний фах, що має постійно оновлюваний репертуар концептуалізацій та технік. Зумовлено це як внутрішнім розвитком професії, у якій зараз вважають стандартом ретельне вивчення дієвості втручань та поширення тих із них, які виявилися здатними ефективніше розв’язувати професійні завдання, так і суспільно-політичними змінами, що формують нові очікування від соціальної роботи як суспільного інституту [3]. Підготовка соціальних працівників й досі переживає складний етап свого розвитку, потребує оновлення і корегування стратегічних і тактичних завдань з урахуванням сучасних та перспективних вимог суспільства [2]. У зв՚язку з цим, пріоритетне значення у розвитку сучасної вищої соціальної освіти належить особистісно-орієнтованій парадигмі його здійснення, у визнає найвищою цінністю особистість студента, що сприяє максимальному розкриттю його потенційних можливостей та стимулюванню творчого розвитку [1]. Результатом психолого-педагогічного супроводу у процесі професійного навчання соціального працівника є досягнення вищого рівня розвитку його професійної компетентності загалом та вищого рівня розвитку певних приватних компетенцій, що сумарно та якісно представляють компетентність загальну [1].