Abstract:
Мета статті – обґрунтувати художньо-педагогічну парадигму мімезису у навчанні майбутніх фахівців з образотворчого
мистецтва на пленері. Методологія дослідження ґрунтується на термінологічному принципі, застосуванні загальнонаукових
методів (аналізу, синтезу, узагальнення). Наукова новизна полягає в тому, що вперше визначено зміст категорії «художньопедагогічна парадигма», розкрито методологію застосування античних засад мімезису й доведено її універсалізм у навчанні
майбутніх фахівців з образотворчого мистецтва на пленері, а також аргументовано позитиви й недоліки цього процесу. Висновки. Художньо-педагогічна парадигма мімезису в навчанні майбутніх фахівців з образотворчого мистецтва на пленері охоплює
відповідні цільові настанови, вибір і застосування методів, прийомів і засобів зображення натури як естетичного семіозу успішного виконання колірних, тональних, пластичних, ритмічних і композиційних завдань у процесі створення об‘єктивно-ціннісного
художнього образу природи. Парадигма функціонує за принципами «оживлення» й одухотворення натури, тяжіння до міри й
типізації та зорієнтована на глибоке естетичне сприйняття натурного матеріалу і його відображення з допомогою комплексу
виразних образотворчих засобів. Завдяки використанню цієї парадигми студенти мають змогу забезпечити взаємозв‘язок художньо-теоретичних знань, набутих у процесі аудиторного навчання, з практикою.
