Abstract:
Гармонійні стосунки людини і природи є запорукою життєздатності і здоров’я людської цивілізації. XXІ століття, проте, характеризується різким порушенням рівноваги природного середовища, що зумовлюється некерованою науково-технічною діяльністю, хижацьким природокористуванням, забрудненням середовища, неконтрольованим землекористуванням, розширенням рамок урбанізації, порушенням норм експлуатації природних ресурсів, переважанням матеріальних потреб над духовними, відсутністю контролю з боку відповідних державних органів за дотриманням норм природокористування тощо. Проблема екологічного виховання школярів на початку ХХІ століття науково оформилася в достатньо чітку стратегію, яка має впроваджуватися у практику роботи сучасної школи і тих інституцій, які реалізують педагогічну взаємодію з учнями. Проблема екологічного виховання учнів була і залишається актуальною як для науковців – представників різних галузей знань, так і для педагогів-практиків.
