Abstract:
У пропонованій розвідці зʼясовано стан дослідження елементів людської зовнішності в українському мовознавстві; визначено зміст і структуру концепту ʽзовнішність людиниʼ; проаналізовано комплекс засобів вербальної репрезентації досліджуваного концепту при розкритті образів персонажів в романі Ю. Винничука «Танґо смерті»; визначено специфічне в процесі змалювання людської зовнішності, що характеризує ідіостиль письменника.
Відзначено, що у Ю. Винничука портрет – це не просто малюнок, а один із провідних засобів характеротворення, розкриття соціального статусу героїв. Автор використовує розлогі описи, причому це не залежить від того, кого описує: чи головного героя, чи випадкового перехожого. В арсеналі засобів митця – епітети, метафори, порівняння, синонімічні ряди, демінутивні суфікси і мейоративно чи пейоративно конотовані лексеми.
За специфікою зображення елементів портрета чи одягу впізнається і ставлення автора до зображуваного, тобто яскраво виражена прагматика тексту. У цілому автора роману можна назвати майстром опису зовнішності.
