Abstract:
У статті зреалізовано спробу проаналізувати мінімальний фразеологізм за рукою / за
руками, засвідчений у щоденникових записах української верхівки першої половини ХVІІІ ст. Аналіз
фразеологізму передбачав з’ясування семантичної структури лексеми рука, вивчення мовних
(українсько-польських, українсько-російських, російсько-польських) контактів, залучення писемних
пам’яток інших стилів і жанрів.
З’ясовано, що утворення фразеологізму-канцеляризму мотивоване метафоричним зсувом в
іменнику рука, що зазнав контекстуальних семантичних трансформацій і почав у сфері
діловодства вживатися на позначення результату дії – підпису. Функціювання синонімічної пари
рука – подписание / подписанье ʻпідпис’ у російській мові позначилося на утворенні мінімального
фразеологізму за рукою внаслідок лексичної субституції іменникового компонента в запозиченій
конструкції za podpisem. Географія українських пам’яток та контекстуальне оточення дають
підстави стверджувати про вплив російської мови на поширення прийменниково-іменникової
конструкції в українській.
