Abstract:
В умовах посилення світових процесів глобалізації, становлення інформаційного суспільства й економіки знань, провідним чинником розвитку національної економіки виступає людський капітал, від якого залежить конкурентоспроможність як окремих підприємств, так і держави в цілому.
Людська праця та матеріальний капітал, поруч з іншими факторами виробництва, виступають джерелом створення нової вартості. Однак, фізичний капітал дедалі більше поступається місцем новій формі – людському капіталу. Людський капітал можна вважати нагромадженим соціально-трудовим інноваційним потенціалом суспільства, оскільки забезпечує перетворення репродуктивної праці на значно продуктивнішу інтелектуальну, творчу, інноваційну працю. Людина, як особистість, володіє знаннями, здібностями, має певний рівень культури, досвіду, опираючись на які, обирає напрямок діяльності, в якій має ефективно їх реалізовувати, підвищуючи власний рівень добробуту та якість життя свого народу. Усвідомлення цього вимагає формування нової парадигми знань щодо створення, ефективного використання та збільшення людського капіталу, що стане основою становлення інноваційної моделі розвитку економіки.
