Abstract:
У статті здійснений аналіз міжнародних (Конвенція ООН про права людей з інвалідністю, Стандартні правила урівняння можливостей інвалідів ООН, Декларація прав дитини ООН, Саламанська декларація та програма дій з навчання осіб з особливими потребами, Міжнародні консультації із питань раннього навчання дітей з особливими освітніми потребами) та вітчизняних (ЗУ «Про освіту», «Про охорону дитинства», «Про реабілітацію інвалідів України», «Про соціальні послуги») нормативно-правових актів з питань соціального захисту, освіти людей з інвалідністю.Визначено, що соціально-психологічна реабілітація дітей та молоді з ООП – це комплексна, багаторівнева і динамічна система заходів, спрямованих на відновлення, розвиток та утвердження соціального статусу особистості, її психологічних функцій, якостей, властивостей; захист психічного здоров’я та соціального благополуччя; соціальне залучення до повноцінної життєдіяльності та дієздатності, включення в соціальні відносини на основі усунення обмежень життєдіяльності та створення доступного середовища.З’ясовано види соціально-психологічної реабілітації: елементарна, побутова, педагогічна/соціально-педагогічна, освітня, сімейна, рекреаційна (дозвіллєва), психологічна.Соціально-психологічна реабілітація пронизує, по суті, всі аспекти роботи, спрямовані на відновлення індивідуально-особистісного статусу людини, на відновлення, розвиток і формування здібностей і якостей, що дозволяють їй успішно виконувати різні соціальні ролі (сімейні, подружні, батьківські, громадські, політичні тощо), мати можливість бути реально включеною у різні сфери соціальних відносин.Соціальну реабілітацію доцільно розглядати як ґрунтовний результат реабілітаційної діяльності, який може досягатися лише в результаті сукупності дій в рамках усіх вище названих напрямках реабілітації, так як лише в ході їх спільної реалізації можливе істинне і повноцінне відновлення здібностей інваліда до соціального функціонування.
