Abstract:
У праці висвітлено основні Однією з надактуальних проблем сучасності є формування здоров’язбережувальної компетентності особистості, що передбачає формування у молодого покоління культури здорового способу життя. Підтвердженням означеного вище є результати сучасних досліджень – за останні десять років спостерігається негативна динаміка зростання захворюваності молоді практично за всіма класами хвороб. При цьому зниження рівня здоров’я молоді обумовлено як конкретними причинами (спадковістю, способом життя, незадовільною профілактичною роботою та медичною допомогою, забрудненням атмосферного повітря, низькою якістю продуктів харчування та питної води, несприятливими умовами у сім’ї тощо), так і більш загальними (кризисними явищами в економіці, зниженням матеріального добробуту, соціальною нестабільністю) [8]. До запропонованого науковцями переліку додаємо низку факторів, викликаних соціально-економічним станом країни в умовах війни, карантинних обмежень тощо. Ключовим у терміносполуці «здоров’язбережувальна компетентність» є поняття здоров’я. Автори різних дефініцій «здоров’я» використовують безліч критеріїв, що характеризують, з їхнього погляду, поняття «здоров’я людини» – це «певний стан органічного існування», «оптимальне функціонування організму», «процес збереження і розвитку», «динамічний феномен», «можливість людини» тощо. Усе це свідчить про відсутність єдиної точки зору на проблему критеріїв поняття «здоровя
