Abstract:
У статті здійснено спробу уточнити категоріальний апарат дослідження. На основі аналізу понять «інвалідність» «непрацездатність», «особливі потреби дітей», «порушення розвитку», «дезадаптація», «діти групи ризику», «проблемні діти», «діти з аномальним розвитком», «діти з інвалідністю», «діти з обмеженими можливостями», «особливі діти», «виняткові діти» уточнено терміни «діти з особливими освітніми потребами», «інклюзивне навчання». Доведено, що «діти з особливими освітніми потребами» ‒ це діти з відхиленням у розвитку, внаслідок якого відбувається обмеження можливостей їх участі в традиційному освітньому процесі, що викликає у них особливі потреби в спеціалізованій педагогічній допомозі, яка дозволяє долати ці обмеження, труднощі. Визначено умови успішної реабілітації дітей з особливими освітніми потребами. Встановлено, що інклюзивне навчання включає створення спеціальних умов (комплекс індивідуальних навчальних програм, планів, методичних матеріалів, літератури) та адекватних зовнішніх умов (необхідний рівень комфортності, спеціалізовані засоби пересування та організація адаптивних навчальних місць, дистанційні засоби навчання, інноваційні методи та інформаційно комунікаційні освітні технології) для дітей з особливими освітніми потребами з метою пристосування до їх потреб.
